А погляд з мармуру – немов живий

От тільки плаче у чорній хустині дружина і розгубленими оченятами дивиться на людей донечка. Їх прийшло вчорашнього дня у двір багато – тих, хто знав, поважав, любив Олексія Дуба. Прийшли, аби увіковічнити пам'ять про героя-земляка, бойового побратима, сусіда, товариша, якому на стіні рідного будинку відкрито меморіальну дошку.

«З якою гордістю проводжають поліщуки синів своїх на захист Вітчизни, хоч в очах рідних завжди читається тривога,  - звертаючись до присутніх сказав Сергій Ковердун, голова адміністрації. – І з яким болем та почуттям провини доводиться дивитися в очі вдовам, матерям, дітям. Ми всією громадою маємо підтримувати родини тих, хто, як і Олексій, життям і кров’ю скропив можливість всіх нас жити під мирним небом»

Хай буде вічною слава про твій подвиг, солдате, хай жертва, принесена тобою, не буде марною. Вічна слава героям України!

Повернутись