В скорботі мати – не вернеш дитяти…

В скорботі мати – не вернеш дитяти…

Як і не повернеш назад того часу, коли був він, Толя Кулініч, веселим , безтурботним хлопчиськом, що завжди й в усьому допомагав неньці, що , наслідуючи її приклад, пішов працювати у рідне  лісництво, щиро  любив своїх братів та сестер, своє рідне Полісся.

Тому й пішов, не вагаючись, на захист рідної землі, а повернувся сльозами матері, рідних, близьких, бойових побратимів. Повернувся вічною пам’яттю, славою героя, безсмертям. Зібрав Анатолій повний двір люду, які прийшли попрощатися, провести в останню путь свого славного сина, земляка, щиру й добру людину.

«Доля уготовила непросте життя цьому щирому та працьовитому хлопцю, -  сказав у прощальному слові голова адміністрації Сергій Ковердун, -  Знаючи, що таке відповідальність та обов’язок, Анатолій не ховався за чужі спини, коли рідна Україна покликала його захистити мир і право на життя нас із вами, його рідних і близьких. Тому наш святий обов’язок – в пам'ять про  героїзм дбати про його сім'ю ».

 

Довідково : народився Анатолій Володимирович Кулініч 07.02.1977р у с. Сирниця Овруцького району. Був мобілізований 21.08.2014 року, загинув 14.07.2015 р. під час обстрілу опорного пункту 3014 . Поховали Анатолія Кулініча в рідному селі Сирниця 19 липня 2015 року.

Повернутись