Цікаво та корисно знати

 

Час робити щеплення проти грипу!

Здати кров – це благодійний порив!

Про те, чому донорської крові не буває забагато, про донорів і пільги для них ми розповів начальник відділу охорони здоров’я Овруцької районної державної адміністрації Володимиром Анатолійовичем Шурховецьким.

Нажаль на сьогодні ситуація із поповнення банку донорської крові носить сумний характер, повідомив Володимир Анатолійович. Він щиро та відверто буде радий прояву ініціативи з боку студентської молоді, а також населення району, яке буде готове прийняти участь в цій благородній справі і виказав сподівання на подальшу співпрацю і створення традиції реалізації таких проектів в місті. ВОЗ РДА в свою чергу прагне залучити до донорства не тільки своїх активних волонтерів, а й активізувати городян та жителів Овруцького району.

Для дотримання принципу самозбереження жителів області компонентами та препаратами крові Рада Європи рекомендує 40-50 донорів на 1000 населення. З метою забезпечення належного рівня невідкладної допомоги компонентами крові, розвитку масового безоплатного донорства та стабілізації донорського руху в області розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 06.05.2009 року № 141 до переліку рейтингових показників оцінки економічного та соціального розвитку районів та міст області введено показник «Кількість донорів на 1000 населення».

Хто такі донори, сьогодні, ймовірно, вже не всі знають. Це раніше, за радянських часів, люди приходили на станції переливання цілими колективами. Зараз донорів менше, а вимоги до них вищі. Проте є люди, які готові безоплатно віддати «червоне золото» заради порятунку життя інших.

Донорство у нашій країні, як правило, стало проблемою хворих та лікарів, а не справою суспільства. Населення недостатньо обізнане у питанні донорства крові у зв’язку з недостатнім висвітленням цієї проблеми. Про гостру потребу донорської крові більшості нашого населення стає відомо лише тоді, коли біда стукає в двері їх дому — близька людина потрапляє на операційний стіл, у дружини тяжкі пологи, дитині необхідна багаторазова гемотрансфузія. Ряд країн спирається на родинне донорство, це також одне із значних джерел поповнення запасів крові. З метою заохочення населення до здачі крові або плазми крові законодавчо передбачені відзнаки та нагороди особам, які беруть активну участь у донорському русі. Донори, які безкоштовно здали кров у кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разів, відповідно до статті 12 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» нагороджуються відзнакою «Почесний донор України». Донорам, які здали кров або плазму крові 100 і більше разів, присвоюється звання «Заслужений донор України». На сьогодні посвідчення «Почесний донор України» мають майже 100 тис. донорів, звання «Заслужений донор України» — 60 осіб. А донору з Дніпропетровська Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання «Герой України».

Донорство — єдине джерело одержання алогенної крові. Незважаючи на те, що донорство в Україні регламентоване чинними нормативними актами, воно переживає спад, пов’язаний зі складним соціально-економічним станом, погіршенням демографічних показників, значним зменшенням пропаганди донорства у засобах масової інформації, украй незадовільним фінансуванням закладів та установ служби крові.

Жодна людина не має можливості передбачити своє майбутнє, і коли ми стикаємося із тією чи іншою проблемою, тільки тоді ми починаємо шукати причини та засоби її вирішення. Ніхто нам не надасть гарантій, що завтра чи пізніше перед нами не стане проблема пошуку крові у зв’язку із критичним станом здоров’я. Тому у нас в районі  діє акція «Здай кров – врятуй життя!», ініціатори якої закликають всіх небайдужих прийняти участь у відродженні традиції донорства на Овруччині.

В далекі радянські університетські роки однокурсники здавали кров, щоб поповнити свій мізерний студентський бюджет. А сьогодні чи грає роль в цій благородній справі матеріальна складова?

— 20гривень48 копійок — ось скромна винагорода, на яку може зараз розраховувати людина, що зважилася на цей вчинок. Така компенсація за донорські обіди, якщо відверто, не вкладається в жодні рамки. Впродовж довгого часу кожні три роки переглядали її розмір, але вже 5 років ніяких позитивних зрушень в цьому напрямі не відбувається. Отже, багато донорів у нас — альтруїсти та ентузіасти. Чимало серед них таких, яких навіть згадка про матеріальну нагороду може образити. Серед донорів багато наших співробітників, родичів хворих, їх знайомих і близьких, які знають про справи з донорською кров’ю не з чуток..Нерідко приходять, щоб здати кров, товариші по службі людей, що потрапили в бідута потребують термінового лікування.

— Коли крові в лікарнях не вистачає — це лихо. А якщо її надлишок, то як він зберігається?

 — Надлишків крові не буває. До речі, незайве нагадати, що вже декілька років в Україні не «переливають кров». «Червоне золото» розділяють методом центрифугування на плазму і еритроцити. Найбільш цінною для нас є рідка частина крові — плазма. З неї ми робимо свіжозаморожену і заморожену плазму, яку використовуємо як сировину для виготовлення препаратів крові. Їх перелік чималий. У насв областівиробляють протирезусний імуноглобулін, який вводять після пологів жінкам з негативним резусом. Цей препарат має великий попит і у нас, і в багатьох інших регіонах України. Але спочатку ми забезпечуємо свої лікувальні установи, а потім ділимося з сусідами. Всього виробляємо чотири види імуноглобулінів — протиправцевий, протирезусний, нормальний і стафілококовий. Випускаєтьсястафілококову плазму, полібіолін — препарат неспецифічної протизапальної дії, він працює як стимулятор імунологічних процесів, альбумін різної концентрації.

— Чи можна бути впевненим в тому, що людині не переллють плазму від хворого донора?

—Одного бажання здати кров, виявляється, недостатньо. Головна вимога до донора — відмінне здоров’я. Спочатку охочих здати кров оглядає терапевт. Перелік «заборонених» недуг досить великий. Не допустять, якщо перенесли хворобу Боткіна або страждаєте на якесь хронічне чи венеричне захворювання. Потрібно бути абсолютно здоровим. Взагалі незрозуміло, як при таких обмеженнях знаходять донорів?  Ще унас є спеціальна база даних Єдиного донорського центру, в якій понад 78 тис. осіб, що мають протипоказання до донорства. Ці люди ніколи здавати кров не зможуть. І вся кров після здачі обов’язково тестується на наявність таких інфекцій, як СНІД, гепатити (В, С) і сифіліс. Також можу запевнити, що перероблена плазма крові проходить термін карантинізації у 120 діб.

— 14 червня — Всесвітній день донора крові. Як прийнято його відзначати?

— З регулярними донорами нас зв’язують теплі і дружні відносини. Співробітники відділення трансфузіології Овруцької ЦРЛ знають поіменно постійних донорів, без винятку. Спільно з Комітетом Червоного Хреста проводимо вшановування почесних донорів. Важливо те, що сьогодні суспільство в цілому «повернулося обличчям» до проблеми донорства крові. Адже, бачте, добровільне донорство — це завдання не стільки служби охорони здоров’я, скільки всього суспільства! І розвиток донорства крові залежить від того, наскільки затвердилися в суспільстві принципи гуманізму, милосердя, бажання допомогти іншому, навіть не своєму близькому, родичеві, просто — людині.

— Що ви можете сказати про регулярних і почесних донорів? Що це за люди?

— Контингент дуже різний — це медпрацівники і робітники, студенти. Деякі наші співробітники здавали кров понад 15разів. На станції є книга донорів району. Звання почесного донора отримують люди, які здали безоплатно кров більше 40 разів, або плазми — 60 разів. Налаштувати їх зробити це для отримання додаткових заробітків неможливо.

Якщо говорити про пільги, то звання «Почесний донор» дозволяє отримати 10-відсоткову надбавку від прожиткового мінімуму до пенсії. У разі потреби почесні донори України безкоштовно забезпечуються всіма необхідними компонентами і препаратами крові. На жаль, поки що не діють деякі положення Закону України «Про донорство», зокрема розділ, який повинен гарантувати право на безкоштовне протезування зубів. Ми намагаємося допомогти, звертаємося в Мінохоронздоров’я, в респуб­ліканську стоматологічну поліклініку.Не працює поки що стаття, що передбачає пільгове придбання лікарських засобів. Тому донорство — це все-таки перш за все благородний порив, бажання допомогти людям.

 

Донорство крові: соціальні пільги і гарантії

До нас звертається багато громадян, які хочуть отримати пояснення на питання , які їх цікавлять. Тому надаємо відповіді  на деякі з них.

Закусило О.Я., м. Овруч

Я здала 6 разів по 300 грамів крові безкоштовно. Чи можуть бути у мене які-небудь пільги? За радянської влади так було.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" від 23.06.1995 239/95-ВР, донорам надаються такі пільги.

При даванні крові та (або) її компонентів працівник звільняється від роботи не менше як на два дні: у день давання (а також у день медичного обстеження) та після дня давання, в тому числі у разі давання крові та (або) її компонентів у вихідні, святкові та неробочі дні. За бажанням працівника день відпочинку може бути приєднаний до щорічної відпустки або використаний в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів. Причому за ті дні, коли працівник звільнявся від роботи, за ним зберігається середній заробіток. Таке правило діє на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності. Донори з числа студентів вузів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять.

Виплата середнього заробітку здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор. Виплата середнього заробітку донора прирівнюється до витрат, спрямованих на благодійну діяльність.

Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів.

У день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовним сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням заклад охорони здоров'я має відшкодувати донору готівкову вартість відповідних наборів харчування.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону України "Про донорство крові та її компонентів", "за особистим визначенням донора давання крові та (або) її компонентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою, порядок якої встановлюється Кабінетом Міністрів України". Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати донорам давання крові та (або) її компонентів" від 25.12.1997 1466 оплату донорам здійснюють спеціалізовані установи і заклади переливання крові та відповідні підрозділи закладів охорони здоров'я, в яких донор здійснював давання крові та (або) її компонентів. Пунктами 3-11 зазначеної Постанови встановлюються наведені нижче розміри та порядок оплати.

Донору за давання крові провадиться оплата в розмірі 2,4 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за один літр крові (неоподатковуваний мінімум доходів громадян зараз становить 17 гривень).

За плазму крові оплата здійснюється залежно від методу плазмаферезу:

- при мануальному (ручному) методі плазмаферезу - 2,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за один літр плазми;

- при машинному (апаратному) методі плазмаферезу - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за один літр плазми.

Донор імунної плазми крові, що містить антитіла, які утворилися після проведення попередньої спеціальної вакцинації, одержує плату на 20% більшу від плати донора звичайної плазми. Донор імунної плазми крові одержує плату за імунізацію (одна ін'єкція) з розрахунку 0,15 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

За ізоімунну плазму крові, до складу якої входять антитіла антирезус, що утворилися після багаторазового введення резус-позитивних еритроцитів резус-негативному донору, оплата здійснюється в подвійному розмірі оплати за звичайну плазму. Донор ізоімунної плазми крові одержує плату за ізоімунізацію (одна ін'єкція) з розрахунку 0,55 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Донор, який здає кров малими дозами (два-чотири мілілітри) для виготовлення стандартних сироваток і еритроцитів, одержує плату в подвійному розмірі оплати давання крові.

Донор клітин крові (тромбоцитів) за одну дозу (2х10-11 тромбоцитів на 300 мілілітрів плазми) одержує плату з розрахунку 4 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Оплата донорам давання крові та (або) її компонентів здійснюється в день давання крові та (або) її компонентів чи імунізації.

Відповідно до статей 10 і 11 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" донори мають право також на такі додаткові пільги.

Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з захворюванням виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга надається протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості.

Учням професійних навчально-виховних закладів, студентам вузів, військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових навчальних закладів, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25% встановленої у навчальному закладі стипендії або призначеного грошового забезпечення протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання (проходження служби) донора.


Військовослужбовці строкової служби та курсанти військових навчальних закладів у день давання крові та (або) її компонентів, а також у день медичного обстеження увільняються від несення нарядів, вахт та інших форм служби. У разі давання донорами - військовослужбовцями строкової служби або курсантами військових навчальних закладів крові та (або) її компонентів у період відпустки, у вихідний чи святковий день їм за бажанням надається інший день відпочинку, який може бути приєднано до відпустки або використано в інший час протягом року після здачі крові та (або) її компонентів. Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів донорам - військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових навчальних закладів надається додатковий день відпочинку.


Протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

Крім пільг, передбачених органами державної влади і місцевого самоврядування, власниками підприємств, установ, організацій для донорів можуть бути встановлені й інші додатковіпільги.

Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безплатно.

Крім пільг, що надаються донорам крові та її компонентів, згідно зі статтею 8 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я шляхом забезпечення обов'язковим державним страхуванням на випадок зараження донора інфекційними хворобами або виникнення у нього інших хвороб чи розладу здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції.

Любов Барановська (м. Овруч):

Питання щодо статті про почесного донора України: чи є почесні донори СРСР почесними донорами України? Чи розповсюджуються ці пільги на почесних донорів СРСР?

Це питання цікавить багатьох читачів: чи має почесний донор СРСР право на пільги, встановлені Законом України "Про донорство крові та її компонентів"?

Частиною другою статті 12 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" передбачено, що "донори, які безоплатно здали кров в кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових максимально допустимих доз, незалежно від часу їх здачі набувають статусу Почесного донора України". Отже, згідно з зазначеною нормою Закону час давання крові та її компонентів не має значення. Незалежно від того, коли донор здавав кров та (або) її компоненти в передбаченій вище кількості - після набуття чинності Законом України "Про донорство крові та її компонентів" чи ще за часів існування СРСР - такий донор набуває статусу Почесного донора України та має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України "Про донорство крові та її компонентів". Для отримання пільг донор повинен одержати посвідчення і нагрудний знак "Почесний донор України". Наявність посвідчення є підставою для отримання пільг.

На жаль, українське законодавство досить бюрократично підходить до почесних донорів СРСР. Почесні донори СРСР повинні одержати посвідчення і нагрудний знак "Почесний донор України", і тільки після цього вони матимуть право на отримання пільг. Будь-якого спрощення для почесних донорів СРСР при отриманні посвідчення "Почесний донор України" чинним законодавством не передбачено. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Почесний донор України" від 10.05.1999 796, видача посвідчень і нагрудних знаків "Почесний донор України" здійснюється за клопотанням спеціалізованих установ і закладів переливання крові за місцем набуття донором статусу почесного донора України. Таке клопотання подається спеціалізованими установами і закладами переливання крові із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження та адреси донора до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим або відповідних управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рішення про видачу посвідчення і нагрудного знака приймає відповідне управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій за погодженням з МОЗ України. Вручення посвідчення і нагрудного знака проводиться міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Посвідчення і нагрудний знак вручаються особисто почесному донору, а в разі неможливості - довіреній особі.


Таким чином, для того щоб людина, яка має посвідчення почесного донора СРСР, отримала пільги, передбачені чинним законодавством для почесних донорів України, така людина повинна звернутися до спеціалізованих установ чи закладів переливання крові, де вона здавала кров та (або) її компоненти. Спеціалізовані установи чи заклади переливання крові зобов'язані подати клопотання про видачу посвідчення і нагрудного знака "Почесний донор України" до відповідних управлінь охорони здоров'я обласних, міських держадміністрацій, які безпосередньо видають відповідні посвідчення і нагрудні знаки.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
 

Що ми знаємо про туберкульоз? 24 березня – Всесвітній День боротьби з туберкульозом

Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться День боротьби з туберкульозом. Саме цього дня в 1882-му році в Берліні доктор Роберт Кох оголосив про відкриття цієї страшної хвороби, яка до цих пір загрожує кожному з нас.

Туберкульоз – одне з найдавніших інфекційних захворювань. Це хронічне інфекційне захворювання характеризується утворенням в органах специфічних запальних змін. Туберкульоз вражає практично всі органи і системи організму. Але найбільш частою локалізацією туберкульозу є органи дихання.

Збудником туберкульозу є мікобактерії туберкульозу. Джерелом зараження є хворі люди або домашні тварини. Основне джерело зараження – хвора людина. Найчастіше туберкульоз поширюється повітряно-крапельним шляхом (через легені дорослої людини за добу проходить близько 15 кубометрів повітря). При кашлі, чханні, розмові хворого на туберкульоз в повітря, на підлогу і стіни кімнати, предмети побуту, потрапляють дрібні крапельки мокротиння й слини. Мікроби після висихання мокроти довго залишаються життєздатними, особливо в слабоосвещенних місцях, навіть у висохлої мокроті і на різних предметах вони виживають до шести-восьми місяців. Це обумовлює можливість контактно-побутовий передачі через посуд, білизна, книги.

Порівняно із СНІДом чи деякими іншими небезпечними хворобами туберкульоз має ту особливість, що ймовірність заразитися туберкульозом набагато більша, аніж іншими інфекціями, бо туберкульоз – це повітряно-крапельна і повітряно-пилова інфекція. Достатньо побувати із заразним хворим у будь-якому транспорті (трамваї, літаку тощо), щоб заразитися.

Як заражаються туберкульозом? Щоб заразитися і захворіти на туберкульоз має бути 3 компоненти епідемічного процесу:

1) джерело або резервуар туберкульозної інфекції;

2) механізм передачі туберкульозної інфекції;

3) сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції.

1. Джерелом або резервуаром туберкульозної інфекції може бути хвора людина, більше 55 видів сільськогосподарських тварин, птахів, риб, а також заражені мікобактеріями продукти тваринного і рослинного походження, ґрунт, органічні й неорганічні речовини, в яких живуть, розмножуються чи зберігаються збудники туберкульозу.

Туберкульоз від хворого поширюється повітряно-крапельним (при кашлі, чханні, розмові) та пиловим способом (засохлі крапельки мокротиння перетворюються в інфікований пил, який є на підлозі, предметах, в повітрі).

Оскільки немає такого органу людини (тварини), який би не уражався туберкульозом, то залежно від місця ураження мікобактерії туберкульозу можуть виділятися від хворого різними шляхами.

Мікобактерії туберкульозу виділяються з харкотинням при туберкульозі органів дихання. Це найчастіший спосіб і становить близько 95,0 % випадків

Мікобактерії туберкульозу виділяються з калом при туберкульозі шлунково-кишкового тракту (шлунку, тонкого і товстого кишківника, жовчного міхура, прорив у кишківник туберкульозних гнояків із очеревини, заочеревинного простору тощо).

Збудники туберкульозу виділяються із сечею чи спермою при туберкульозі сечостатевої системи (нирок, сечового міхура, простати, яєчок, піхви, матки, придатків матки та ін.). При туберкульозному ураженні жіночих статевих органів збудники туберкульозу можуть виділятися із менструальними виділеннями.

Можливе виділення мікобактерій з молоком при годуванні дітей матерями, що страждають на туберкульоз молочної залози.

Мікобактерії виділяються із сльозами при туберкульозі очей, з виразок, нориць – при туберкульозі шкіри, лімфатичних вузлів чи кісток із норицями.

Тварини виділяють мікобактерії туберкульозу із харкотинням, слиною, фекаліями, сечею, заражаючи пасовища. Збудники туберкульозу можуть потрапити у здоровий організм людини при споживанні заражених м’ясо-молочних продуктів (молока, сиру, масла, м’яса тощо).

Поширення туберкульозу шляхом прямого контакту можливе при неохайності хворого, коли його руки забруднені мокротинням, наприклад, при рукостисканні, поцілунках. Так найчастіше заражаються діти.

Непрямий контактно-побутовий шлях передачі туберкульозної інфекції відбувається при зіткненні людини із зараженим хворим одягом, білизною, рушником, посудом, зубною щіткою, носовою хусткою і т.п.

Більшість контактних осіб захворюють на туберкульозу в перші 6 – 12 міс. від початку контакту, хоча частина членів родини можуть захворіти й через 9–12 років спільного проживання з хворим.

Збудник туберкульозу. Є більше 120 видів мікобактерій. Найнебезпечнішими є зокрема такі. Мікобактерії туберкульозу людського виду, до яких сприйнятливі людина, мавпи й деякі інші види тварин.

Мікобактерії туберкульозу бичачого виду можуть спричинити хворобу у людини, великої рогатої худоби, свиней, кіз, м’ясоїдних тварин, коней, овець, оленів, маралів, борсуків та ін.

Мікобактерії туберкульозу пташиного виду найнебезпечніші для курей, фазанів, людини, великої рогатої худоби. Свині легко заражаються мікобактеріями туберкульозу людського, бичачого, пташиного, мишачого видів.

Мікобактерії туберкульозу рибного виду уражають акваріумних, річкових, морських риб, найчастіше карпових, лососьових, анабантових, харацинових та інших риб. Інколи спостерігається повальна загибель риб від туберкульозу. В Україні вже є випадки туберкульозу, спричиненого мікобактерією африканською.

Мікобактерії живуть у річковій воді до 5 міс., в ґрунті – 1–2 міс., у фекаліях і на пасовищах – більше 1 року, в молочних продуктах (масло, сир та інші), що зберігаються на холоді – до 10 міс., в пилу – до 3–5 міс. При температурі мінус 23 ° С мікобактерії туберкульозу не гинуть 7 років, а сонце їх вбиває лише від 7–10 хвилин (пряме) до 2 – 6 годин (розсіяне).

2. Механізм передачі туберкульозної інфекції – це друга компонента епідемічного процесу, це, по суті, шляхи і способи зараження. Слід зазначити, що те місце, де відбувається первинний контакт організму з мікробом, називають вхідними воротами інфекції.

Аерогенний спосіб зараження відбувається так. При кашлі, чханні, розмові хворий виділяє заражені збудниками краплини. Вони перебувають у вигляді аерозолю, який швидко висихає. Частина крапель багатих мікобактеріями довго знаходяться у зваженому стані в повітрі та при вдиханні людиною легко досягають альвеол. Більші краплі осідають змішуються з пилом, потім пил піднімається і його вдихає людина. Крупніший пил осідає у дихальних шляхах, звідки евакуюється мукоциліарними війками, якими покрита слизова оболонка дихальних шляхів і при кашлі. Дрібніший пил досягає дрібних бронхів, альвеол, де мікобактерії починають розмножуватися.

Аліментарний спосіб зараження можливий при вживанні молока і молокопродуктів від хворих на туберкульоз корів, кіз.

Трансплацентарне зараження плоду можливе при заковтуванні плодом інфікованих мікобактеріями навколоплідних вод, через кров, при потраплянні фільтруючих форм мікобактерій до плода через плаценту, при пошкодженні плаценти під час пологів.

Інші шляхи передачі мікобактерій в здоровий організм є такі: через кон’юнктиву ока, шкіру, статеві органи, мигдалики, при операціях тощо.

3. Сприйнятливість організму людини чи тварини до туберкульозної інфекції – це третя складова епідемічного процесу. Туберкульоз не є високо заразним захворюванням. При тривалому контакті з бактеріовиділювачем інфікується 25,0 – 50,0 % людей. Тільки 5,0 – 15,0 % інфікованих занедужують на туберкульоз, інші виробляють нестерильний імунітет і залишаються здоровими.

Імунітет при туберкульозі називають нестерильний, клітинний, опосередкований Т-лімфоцитами. У сприятливих умовах через 4 – 8 тижнів після БЦЖ-вакцинації чи інфікування в організмі з’являється клон навчених Т-лімфоцитів і так формується імунітет.

Діагностика туберкульозу. Ті інфіковані мікобактеріями, у яких імунітет не спрацьовує, захворюють на туберкульоз. Симптомів туберкульозу, які були б притаманні лише цій недузі немає. Однак, кожний лікар і кожний громадянин повинен знати, що при туберкульозі легень можуть бути такі ознаки: 1) кашель протягом 3 тижнів і більше; 2) зниження маси тіла (схуднення); 3) слабість, втомлюваність; 4) субфебрилітет (підвищення температури тіла до 37,2 – 37,5°С або лихоманка (підвищення температури до високих цифр – 38,0–39,0°С з ознобом); 5) потіння вночі; 6) біль в грудній клітці; 7) задишка; 8)погіршення апетиту; 9) кровохаркання.

При позалегеневому туберкульозі найчастіше можливі такі симптоми із вже перерахованих: 1) зниження маси тіла; 2) субфебрилітет або лихоманка; 3) потіння вночі. Окрім того, можливі й такі ознаки залежно від ураженого органу, наприклад: 1) біль, припухлість шкіри, нориці при ураженні лімфатичних вузлів, суглобів; 2) головний біль, температура, сонливість, напруження потиличних м’язів при туберкульозному менінгіті та ураженні центральної нервової системи; 3) непліддя, білі, болісні менструації при туберкульозі жіночих статевих органів; 4) болі в попереку, часте сечовипускання при туберкульозі сечових органів. При інших локалізаціях туберкульозу можливі й інші симптоми.

При появі будь-яких із зазначених симптомів кожна людина повинна звернутися до лікаря, щоб пройти обстеження і вияснити причину появи цих ознак. Для своєчасної діагностики туберкульозу всі діти до 14 років повинні проходити щорічну туберкулінодіагностику, тобто пробу Манту. Ця проба вважається позитивною при діаметрі папули 5 мм і більше, яку вимірюють через 72 год. після проведення реакції. Все доросле населення повинно раз у два роки обстежуватися методом флюорографії. Деякі категорії працівників, наприклад, поварі, вчителі, медичні працівники та ін. повинні обстежуватися флюорографічно щороку. І туберкулінодіагностика, і флюорографія повинні проводитися в поліклініках за місцем проживання безкоштовно і безвідмовно. При будь-яких відмовах, вимогах платні слід звертатися до суду, посилаючись на порушення 49 статті Конституції України, де записано: “Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. …У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно;”.

Попередження туберкульозу серед населення. Кожна людина повинна пам’ятати, що зараження туберкульозом найчастіше відбувається під час спілкування з хворою людиною при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокротиння та слини, а також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби, риби, птиці. Зараження може відбуватися тоді, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд, постіль, папери, недопалки від хворого на туберкульоз. Туберкульоз розвивається тоді, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці тощо.

Тому профілактика туберкульозу має бути така:

1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами, бездомними тваринами;

2. Не докурювати цигарки після нікого з курців, а якщо вже є така необхідність, то слід докурювати через мундштук;

3. Користуватися особистими предметами гігієни;

4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків;

5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною, багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини для підвищення імунітету;

6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути заражені мікобактеріями туберкульозу;

7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні;

8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків, користуватися презервативом.

Профілактика туберкульозу у членів сім’ї, у якій виявили хворого на на цю недугу:

1. Хворий-бактеріовиділювач є заразний і повинен бути ізольований (в стаціонарі, окремій кімнаті);

2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого;

3. У помешканні санітарно-епідеміологічна станція повинна провести дезинфекцію: дезінфекційними розчинами (хлорамін, хлорантоїн). Посуд треба протягом 30 хв. кип’ятити в 2 % соди або 2 % розчині хлорного вапна (20 г хлорного вапна + 1 л води);

4. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини;

5. Хворий повинен:

– дотримуватися елементарних правил гігієни;

– користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття облити окропом;

– користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко; Якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою;

– виварювати рушники і білизну хворого;

– хворий не повинен плювати на підлогу (бо мікобактерії туберкульозу є в слині та мокротинні);

– плювати слід тільки в плювальницю (на дно плювальниці треба налити 3–5 мл 5% хлораміну);

– виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні;

– кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом.

– житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою;

– відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше;

– температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С; влітку спати на відкритому повітрі;

Отже, туберкульоз – це інфекційна, соціально небезпечна хвороба, яка викликається мікобактеріями туберкульозу, перебігає з періодичними загостреннями, рецидивами та ремісіями, може вражати всіх людей, але найчастіше найбідніші, соціально дезадаптовані верстви населення (біженці, мігранти, особи, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи, особи без постійного місця проживання, алкоголіки, наркомани тощо), спричиняє високу тимчасову та стійку втрату працездатності, вимагає тривалого (від 6–8 міс. і більше, інколи все життя) комплексного лікування та реабілітації хворих. Краще остерігатися туберкульозу, аніж лікувати його. Чим раніше виявлений хворих на туберкульоз, тим ефективніше його лікування. Будьте пильні! Дорослі, навчайте дітей особистої гігієни і попередження туберкульозу, не забувайте 1 раз у рік завести дитину у прищеплювальний кабінет своєї поліклініки, щоб зробити пробу Манту. Дітям 7-ми і 14-річного віку треба зробити ревакцинацію вакциною БЦЖ, якщо у них негативна проба Манту. Не забувайте самі 1 раз у 2 роки зробити флюорографію грудної клітки. Пам’ятайте, ваше здоров’я – у ваших руках!

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Донорський рух

Плюси донорства крові

  1. Люди, які регулярно здають кров, переносять інфаркт у десятки разів рідше, ніж ті, які кров не здають (дослідження проводилися у Фінляндії). Здавши кров, ви зміцнюєте серцево-судинну систему і включаєте функцію самооновлення організму. І відповідно, продовжуєте свою молодість.
  2. Для чоловіків донорство особливо корисно у віці 40-55 років (рятує від проблем з серцем). Американські вчені стверджують, що донори на 30% рідше страждають від серцевих нападів.
  3. Жінкам перед клімаксом здача крові допомагає продовжити молодість.
  4. Донори, які регулярно здають кров, живуть в середньому на 5-8 років довше звичайних людей і більш стійкі до втрат крові при аваріях, нещасних випадках.
  5. Здача крові потрібна для профілактики захворювань імунної та травної системи, підшлункової залози та печінки, а також для профілактики атеросклерозу.
  6. Виводячи зайву кров з організму, ви розвантажуєте внутрішні органи (зокрема, селезінку й печінку).
  7. Підвищений вміст у крові заліза — шкідливо. А крововтрата зменшує вміст заліза.
  8. Здача крові і плазми допомагають стабілізувати артеріальний тиск.
  9. Кров донора перевіряється на інфекції. Тому донор може бути спокійний про своє здоров'я. Якщо аналізи будуть «погані», донору обов'язково про це повідомлять і запропонують додаткові безкоштовні обстеження, а в разі необхідності — лікування. Кров проходить 6 місячний карантин, після якого також можуть виявити інфекції, не виявлені раніше.
  10. Один раз здавши кров, можна врятувати як мінімум два життя. Приємно відчувати свою причетність до долі світу взагалі і до долі іншої людини зокрема.
  11. Донорів не так багато, приємно усвідомлювати, що ви — один з небагатьох. Це підвищує самооцінку.
  12. Бути здоровим зараз модно, авторитетно, престижно, а до донорів зараховують тільки здорових людей. Приємно всім показати, що ви — з їх числа.
  13. Донори мають пільги — два відгули (один в день здачі крові, інший в будь-який зручний день).

Мінуси донорства крові

  1. Під час здачі аналізів або уколу голкою можливий дискомфорт.
  2. Деякі донори відчувають легке запаморочення відразу ж після здачі крові. У дуже рідкісних випадках можлива втрата свідомості.

 

Кондиціонери - користь чи шкода?

 

 

                                               Грип та його профілактика

Грип– гостра інфекційна хвороба, епідемічні спалахи якої припадають на холодну пору року.
Збудник – вірус трьох типів: А, В, С. Віруси грипу В і С викликають поодинокі захворювання, вірус типу А найчастіше стає причиною спалахів хвороби.
Ознаками грипу є швидкий розвиток захворювання: озноб, слабкість, головний біль, біль у м'язах та суглобах, підвищена температура. Кашель і нежить з'являються на 2-й або 3-й день.
Грип небезпечний своїми ускладненнями, особливо для дітей, осіб похилого віку та хронічно хворих. Найбільш часті ускладнення – легеневі. Нерідкими ускладненнями є синусити, отити, ангіни, менінгіти тощо.
      

                                      Профілактика.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

·         повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

·         загартовування та часте провітрювання приміщень;

·         вживання загальнозміцнюючих та тонізуючо-імуномодулюючих препаратівта препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

·         Часто мити руки з милом, особливо після відвідування;

·         Прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо при кашлі та чиханні;

Широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.
          При  перших ознаках грипу хворого слід помістити в окрему кімнату або відгородити його ліжко ширмою, виділити окремий посуд, носові хустинки, рушник. Посуд і речі, якими він користувався, слід кип'ятити. При догляді за хворим рот і ніс потрібно прикривати марлевою пов'язкою, змінюючи її кожні три години, кілька разів на день проводити вологе прибирання.
        Їжа хворого повинна містити велику кількість рідини та вітамінів. Воду бажано підкислювати лимоном, тертою смородиною. Рекомендується чай з медом, малиною, липовим цвітом. Потрібно вживати, як для лікування, так і з метою профілактики вітамін С.
        В передепідемічний період рекомендується проводити щеплення проти грипу. Також потрібно застосовувати засоби неспецифічної профілактики, постійно проводити загальновідомий комплекс загартовуючих процедур, самомасаж, ранкову гімнастику.
         Виконання цих рекомендацій допоможе Вам запобігти грипу або уникнути ускладнень.

         ЯкщоВивжезахворіли, не слід займатися самолікуванням – обов’язково зверніться до лікаря, щоб запобігти виникненню складних ускладнень, які викликаються грипом та можуть призвести навіть до летальних випадків.

 

З метою належної підготовки регіонів до епідемічного сезону на 2012/2013 рр Міністерство охорони здоров’я України надає оновлену інформацію станом на 23.11.2012 щодо вакцин для профілактики грипу, які дозволені до застосування у епідемічному сезоні на 2012/2013 рр.Назва МІБП         Форма випуску             Виробник       Представник виробника в України

FLUARIX™ / ФЛЮАРИКС™ Інактивована спліт-вакцина для профілактики грипу          суспензія для ін’єкцій по 0,5 мл у одноразовому шприці №1, №10, №20; по 0,5 мл в ампулах скляних №10, №50 та №100; по 5 мл у мультидозових флаконах №10, №20 та №50         GlaxoSmithKline Biologicals Branch of SmithKline Beecham Pharma GmbH & Co.KG, Німеччина           ТОВ "ГлаксоСмітКляйн Фармасьютікалс Україна" 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17, тел.(044) 585-51-85Дистриб’ютор: ТОВ «БаДМ»49005 м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, тел. (056) 471-01-69. контактна особа - Стрельченко Ганна astrelchenko@ooobadm.dp.ua

Інтанза 15 / Інтанза 9(Intanza 15 / Intanza 9), Спліт-вакцина для профілактики грипу інактивована рідка             суспензія для ін’єкцій по 0,1 мл (1 доза) в попередньо заповнених шприцах з мікроінжектором № 1, № 10 та № 20     Санофі Пастер С.А., Франція          ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 01033, м. Київ, вул. Жилянська-48/50Ател. (044) 354 20 00Дистриб’ютор:ТОВ Медфарком03680 м. Київ, вул., Кржижанівского 4, оф. 102 тел (044) 391 -11-40

ІНФЛУВАК® / INFLUVAC® Вакцина для профілактики грипу, поверхневий антиген, інактивована             суспензія для ін'єкцій по 0,5 мл у одноразових шприцах №1 або №10 Abbott Biologicals B.V., Нідерланди             ТОВ "Абботт Україна" 01032, м. Київ, вул. Жилянська 110, бізнес-центр "Карат", 2 пов.тел. 044 498 60 80Дистриб’ютор: ТОВ «БаДМ»49005 м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, тел. (056) 471-01-69 контактна особа - Стрельченко Ганнаastrelchenko@ooobadm.dp.ua

ВАКСІГРИП/VAXIGRIP, Спліт-вакцина для профілактики грипу інактивована рідка        суспензія для ін’єкцій по 0,25 мл №1, №10 та №20 або 0,5 мл №1, №10, №20 та №50 в попередньо заповнених шприцах з прикріпленою голкою та по 5 мл (10 доз) у флаконах №1 та №10         Санофі Пастер С.А., Франція          ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" 01033, м. Київ, вул. Жилянська-48/50Ател. (044) 354 20 00

Гриппол® плюс

Вакцина для профілактики грипу тривалентна інактивована полімер-субодинична Суспензія для внутрішньом’язевого і підшкірного введення по 0,5 мл (1 доза) у шприцах №1          ТОВ "НПО Петровакс Фарм", Російська Федерація            Дистриб’ютор ТОВ «Імуноген-Україна», 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 21, к. 68 (044) 596-00-27 (044) 596-00-27

www.imunogen.com.ua

ВАКСІГРИП / VAXIGRIP, Спліт-вакцина для профілактики грипу інактивована рідка      суспензія для ін’єкцій по 0,5 мл (1 доза) в попередньо заповнених шприцах з прикріпленою голкою №1             ТОВ "Фармекс груп" (фасування з форми "in bulk" фірми-виробника Санофі Пастер С.А., Франція) Україна08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100Тел.  044 391 19 19         Дистриб’ютор:ТОВ Медфарком 03680 м. Киев, ул. Кржижанівского 4, оф. 102 тел  (044) 391 -11-40 ТОВ "Фармекс груп"08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100тел.  044 391 19 19

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за якістю МІБП, які використовуються, виробляються або пропонуються до застосування в медичній практиці в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 06.12.2001 № 486, державний контроль якості пройшли вакцини:

- FLUARIX™ / ФЛЮАРИКС™, виробництва GlaxoSmithKline Biologicals Branch of SmithKline Beecham Pharma GmbH & Co.KG, Німеччина, серія - AFLUA687AB, кількість доз - 54000 упаковок;

- ВАКСІГРИП / VAXIGRIP, виробництва ТОВ "Фармекс груп" (фасування з форми "in bulk" фірми-виробника Санофі Пастер С.А., Франція) Україна, серія J7197-1, кількість доз - 217 854 доз ;

- ІНФЛУВАК® / INFLUVAC®, виробництва Abbott Biologicals B.V., Нідерланди, серія - А23, кількість доз - 92160 доз, серія - А25, кількість доз - 38735 доз;

- Гриппол® плюс Вакцина для профілактики грипу тривалентна інактивована полімер-субодинична, виробництва ТОВ «НПО «Петровакс Фарм», Росія, серія 150912, кількість - 20 000 доз.

 

Мифы о передаче ВИЧ и их развенчание. Чего не стоит бояться?

 

ПЛАНУВАННЯ СІМ'Ї 

ЯКЩО ДИТИНА БОЇТЬСЯ ЛІКАРЯ

 

       Вам належить черговий похід в поліклініку, а малюк боїться лікаря. Така проблема хвилює багатьох батьків. До того ж, якщо дитині доводилося стикатися з медичними процедурами, такими як уколи, щеплення, аналізи, тоді його страх цілком зрозумілі.

        ✓Поговоріть з дитиною перед відвідуванням лікаря. Перед походом в поліклініку спробуйте пояснити дитині мета вашого відвідування лікаря. Розкажіть йому, що саме буде відбуватися, а також навіщо це потрібно зробити. Розмовляючи з дитиною, будьте спокійні і терплячі, щоб він зрозумів, що ви на його боці і тоді малюк набагато спокійніше перенесе все, що його чекає в поліклініці. Не обманюйте дитину і не поспішайте обіцяти, що укол - це не боляче, якщо ви йдете зробити щеплення малюку. Якщо ви обдурите, наступного разу дитина просто не повірить вам, навіть якщо ви будете йти до лікаря просто за довідкою.

         ✓Ніколи не лякайте дитину лікарями. Не лякайте дитинулікарями та уколами. Якщо малюк буде боятися лікаря ще до відвідування поліклініки, тоді кожен реальний похід перетворитися на покарання. Дитина, якулякають лікарем, навіть виростаючи, боїться походу в поліклініку на рівні підсвідомості.

         ✓Винагорода може допомогти. Непоганий спосіб умовити малюка добре поводитись у поліклініці - запропонувати йому винагороду за хорошу поведінку. Скажіть йому, що після того, як ви побудете у лікаря, ви прочитаєте йому цікаву казку або сходіть погуляти на його улюбленої дитячої майданчику, який далеко від дому, тому ви дуже рідко там буваєте. Не варто пропонувати дитині солодощі або іграшки, просто запропонуйте йому ті принадні заняття, які рідко дозволяєте дитині.

         ✓Пограйте в поліклініку. Щоб перемогти страх дитини перед лікарем, запросіть у гості знайомого і попросіть його надіти білий халат. Поспілкувавшись в спокійній домашній обстановці з людиною в білому халаті, дитина зрозуміє, що у спілкуванні з лікарем немає нічого страшного. Пограйте з дитиною в поліклініку. Нехай малюк буде лікарем, який лікує пацієнтів. Покажіть маляті, що робить лікар, і дитина буде із задоволенням слухати своїх ведмежат, мацати їм животики і стукати по коліні іграшковим молоточком.

         ✓Спокій, тільки спокій! По приходу в поліклініку залишайтеся спокійним і ніколи не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся. Нехай малюк заряджається від вас спокоєм. Візьміть в поліклініку улюблену іграшку дитини, нехай він тримає її під час огляду лікаря, так він буде вести себе спокійніше. До того ж у лікаря буде тема для розмови з дитиною, діти люблять, коли їх цікавлять іграшки дорослих так само, як і їх самих. Дитина відчує до лікаря довіру. Але все ж, головне, будьте спокійні, і малюк буде знати, що все в порядку.